Українська мова.Урок розвитку зв'язного мовлення. Складання тексту-опису .

- Що таке опис?

Опис — це один із типів мовлення, за допомогою якого ми характеризуємо предмети, називаючи найбільш важливі для них ознаки.
Тому потрібно вивчати дійсність, спостерігаючи навколишній світ, бачити ознаки, знаходити слова для найточнішого його опису, постійно збагачувати свій словниковий запас.
- Коли ми користуємось описом?
-Описом ми користуємося тоді, коли потрібно, щоб людина, до якої ми звертаємося, ніби побачила, впізнала те, про що ми говоримо або пишемо.
- Що можна описувати?
Описувати можна все, що ми бачимо навколо, з чим зустрічаємося в житті: предмети, тварин, людей, різні процеси, явища, що мають властиві їм ознаки. Стіл, дерево, шафа та інші предмети мають властиві їм ознаки. Але й кожне дерево, кожна шафа відрізняються своїми особливостями. Наприклад, стіл може бути письмовим, великим, важким, дубовим, круглим, але він не може бути злим, кулеподібним.
- Навіщо людині потрібні вміння описувати предмети, тварин й інших людей?
Для взаєморозуміння;
для спілкування;
для розвитку зв’язного мовлення;
для розвитку творчого мислення.
Сьогодні у нас урок зв’язного мовлення. Ми будемо складати текст-опис.

2.Розгляд репродукції картини Івана Гончара «У полі» (впр. 361 с.157)

3.Ознайомлення з біографією І. Гончара.

Іван Макаровим Гончар — народний український художник, скульптор, графік, колекціонер. Народився 27 січня 1911 року в селі Лип'янці на Черкащині. Іванко ріс дуже хворобливою дитиною, З перших днів у школі він займався оформленням класу, а на уроках малювання був прикладом для всіх учнів. На виставках його роботи, як малюнки, так і ліпка, займали призові місця. За це Іван Гончар одержував подяки та грамоти. Іван вступив до Київського інституту агрохімії і ґрунтознавства. Не полишаючи інститут відвідував скульптурну майстерню й отримав диплом скульптора. Він малює багато картин про Україну й українців. У своєму будинку створює музей народної культури та мистецтва. Нині колекція музею налічує понад 2000 експонатів. Серед них твори самого автора й унікальна колекція народного мистецтва. Івану Гончару присуджено звання народного художника України. У червні 1993 року Івана Макаровича Гончара не стало. Похований митець у Києві на Байковому цвинтарі,

4. Робота над складанням текту-опису
1. Прочитайте  вірш.

Юна дівчина  крокує та й поблизу поля,

Погляд свій звертає до синього неба...

Вздовж дороги красуються високі тополі,

Калинонька червоніє, гірко плачуть верби...

Її світлі довгі  коси  обмиті росою,

По спині вони лягають, неначе колосся.

Не натішитись нікому їхньою красою,

Сяють сонця відблиски у її волоссі

Її очі - це озера: перламутрові, ранкові,

Ваблять таємницею, неначе смарагди

Її шати повні барвів, милі, веселкові,

Прикрашають ніжно груди вишиванки гарні

А вінок прекрасний з квітів польових

Надітий на голову, ніби та корона.

Двадцять два прожито років молодих,

А вже виступає сивина на скронях...

                                       Автор Богданочка 

2. Словникова робота

Вишита сорочка (вишиванка) є найдавнішим одягом в Україні. Вишиванки носилий носять як жінки, так і чоловіки.

Запаска (фартук, посередник, попередниця) – невеликий шматок вишитого полотна, який зав’язували поверх спідниці.

Корсетка – жіночий верхній одяг без рукавів, пошита з кольорової тканини.

Кептар – хутряний одяг без рукавів, оздоблений різнобарвними нитками.

Лейбик – безрукавка – різновид народного одягу українців. Це чоловічий і жіночий одяг без рукавів.

Намисто – ( дукачі, коралі, ґердани, бісер )- найдавніша прикраса, яку жінки носять на шиї.

Плахта- святковий одяг із кольорової вовняної тканини, типу спідниці. Полотно для плахти вишивали, прикрашали поясом.

Сап’янці -  в Україні святкові жіночі чобітки червоного, жовтого або зеленого кольору.

Сардак – верхній короткий сукняний одяг із рукавами, поширений у західних областях України.

Спідниця – (літник, димка, фарбанка) – жіночий одяг, що покриває фігури від талії донизу.

Доповнення вчителя

Українське народне вбрання носили українці в стародавні часи іще до нашої ери. У всіх українців була вишита сорочка, шаровари (спідниця). Дівчатка плели собі вінки: кожна квітка і кожна стрічка щось означала. Вінки плетуть і зараз, але квіти у вінках уже не мають ніякого значення. У традиційному одязі кожного регіону України завжди були певні відмінності, які показували смаки людей, вирізняли й підкреслювали кожну особистість. Одяг тісно пов’язаний з духовним життям народу, з його звичаями та обрядами.

3. Аналіз змісту репродукції

- Хто написав картину «У полі»?

- Хто зображений на передньому плані картини?

- У що дівчина одягнена?

- Яка в неї сорочка?

- Що вона одягла поверх сорочки?

- Яка в неї плахта? Яка запаска?

- Що зображено на задньому плані?

- Що зображено на правому плані?

- Що зображено на лівому плані?

- Які фарби використав художник, зображуючи природу?

4. Складіть план тсксту-опису української дівчини, яку зобразив художник І. Гончар. Запишіть.

                       План

 1, Хто Є автором картини «У полі»?

 2. Кого зобразив художник на передньому плані картини?

 3.

 4.

5. Складіть і запишіть текст-опис українки за змістом репродукції картини І. Гочара "У полі». Користуйтеся поданим словником, текстом, а також складеним планом.

Дякую за роботу!